1.Організація та порядок проведення передрейсових та післярейсових медичних оглядів водіїв транспортних засобів
Відповідно до:
- статті 31 Основ законодавства України про охорону здоров’я,
- статей 12, 15, 45, 46, 47, 48 Закону України “Про дорожній рух”,
на виконання:
- постанови Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо забезпечення безпечної експлуатації транспортних засобів” від 06.04. 1998р. № 456,
- наказу МОЗ України від 24.12.1999 р. № 299 “Про затвердження Переліку захворювань і вад, при яких особа неможе бути допущена до керування відповідними транспортними засобами”,
- спільного наказу МОЗ України та МВС України від 05.06.2000 року №124/345 “Про затвердження Положення про медичний огляд кандидатів у водії, та водіїв транспортних засобів”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2000 року за № 435/4656,
- наказу Міністерства транспорту України від 17.01.2002 року №18 “Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв автотранспортних засобів”,
- Указу Президента України “Про заходи щодо посилення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом” від 20.05.2004 р. № 570/2004,
- Указу Президента України “Про заходи щодо забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні” від 12.11.2004 р. № 1398/2004 - власники та керівники підприємств, установ та організацій повинні забезпечити повне охоплення водіїв щозмінними передрейсовими і післярейсовими оглядами з метою визначення придатності водіїв до безпечного керування транспортними засобами відповідних категорій, недопущення до роботи осіб, які не пройшли в установлений термін медичного огляду або перебувають у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння. Водії транспортних засобів, які не пройшли передрейсовий медичний огляд до роботи не допускаються.
У відповідності з вищевказаними законодавчими актами на кожному підприємстві, установі, організації затверджується інструкція про порядок проведення щозмінного передрейсового медичного огляду водіїв транспортних засобів.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 456 від 6 квітня 1998 року “Про затвердження Програми забезпечення безпеки дорожнього руху та екологічної безпеки транспортних засобів” створено Український медичний центр безпеки дорожнього руху.
Діяльність Українського медичного центру сприяє удосконаленню профілактичної та освітньої діяльності у сфері безпеки дорожнього руху, медичному, інформаційному, нормативно - правовому забезпеченню безпеки дорожнього руху, створенню досконалої системи збереження життя і здоров'я населення. З метою медичного забезпечення безпеки дорожнього руху Український медичний центр безпеки дорожнього руху проводить навчання та перепідготовку медичних працівників методам проведення щозмінних перед рейсових та після рейсових медичних оглядів водіїв транспортних згідно затвердженої МОЗ України програми.
Курс триває 20 академічних годин.
Після закінчення навчання та складання заліку слухачі отримують:
- свідоцтво про право проведення щозмінних, передрейсових та післярейсових
медичних оглядів;
- номерний штамп;
- комплект нормативних матеріалів;
- довідку про занесення у Єдиний реєстр медичних працівників, що проводять передрейсові та післярейсові медичні огляди водіїв транспортних засобів за індивідуальним номером.
Для зарахування на навчання при собі необхідно мати : документ, що засвідчує особу (паспорт), ксерокопію документа про медичну освіту
копію свідоцтва платника ПДВ, або копію свідоцтва про сплату єдиного податку, якщо підприємство таким є, гарантійний лист підприємства та довіреність на отримання свідоцтва і номерного штампу.
За довідками просимо звертатись по тел. 044 - 254-08-75 / 044 - 254-05-98 / 044 - 254-09-05.
Українським медичним центром безпеки дорожнього руху розроблена “Посадова інструкція медпрацівника по проведенню передрейсових і післярейсових медичних оглядів”
2.Методика проведення передрейсових медичних оглядів водіїв транспортних засобів
Передрейсовий медичний огляд проводиться перед початком робочої зміни водіїв. Для їх проведення адміністрація організації, підприємства чи установи повинна виділити постійне спеціальне приміщення, обладнане згідно переліку, затвердженого МОЗ України. Організація та проведення щозмінного передрейсового медичного огляду водіїв знаходиться під контролем адміністрації організації, підприємства.
Водії транспортних засобів повинні з’явитись на передрейсовий медичний огляд з шляховою листівкою і посвідченням водія. Запрошуючи на огляд персонально кожного водія, медичний працівник повинен звернути увагу на: на те як обстежуваний заходить до кабінету, характер ходи, його зовнішній вигляд та поведінку. Огляд розпочинається з опитування водія. При опитуванні визначається його суб’єктивне самопочуття, настрій, тривалість сну, наявність або відсутність скарг на стан здоров’я. При повідомленні водієм будь-яких скарг медичний працівник зобов’язаний підтвердити або заперечити їх об’єктивність.
Медичні огляди проводяться в добре освітленому приміщенні. Медичний працівник повинен уважно ознайомитись із станом шкіри водія, звертаючи увагу на наявність подряпин, синців, розчухів, садом, слідів від ін’єкцій, почервоніння або блідість шкіри. Визначається стан слизових оболонок очей та склер (гіперемія, жовтяниця). Особливе значення при огляді має стан зіниць (звужені або розширені) та їх реакція на світло (жива, повільна або повністю відсутня). Температура тіла вимірюється при наявності об’єктивних показників. При огляді в обов’язковому порядку вимірюється артеріальний тиск та частота скорочень серця.
Підставою відсторонення водія від управління транспортним засобом є наступні відхилення в стані здоров’я:
- наявність симптомів гострого захворювання або загострення хронічного захворювання (підвищення температури тіла понад 37ºС, скарги на погане самопочуття, загальну слабкість, головну або зубну біль, гострі болі очей, болі в ділянці вуха, грудної клітини, черевної порожнини, тощо);
- підвищення або зниження артеріального тиску, частоти пульсу понад або нижче рівня (максимальний 160/90 мм.рт.ст., мінімальний 90/55 мм.рт.ст.; ЧСС – максимальна 90 ск/хв, мінімальна 55 ск/хв), або значні відхилення від індивідуальної норми кожного водія;
- знаходження водія в стані алкогольного сп’яніння, чи сп’яніння іншого походження або під дією інших психотропних речовин, які порушують його функціональний стан.
У такому випадку медичний працівник, який проводить передрейсовий медичний огляд зобов’язаний провести огляд на стан сп'яніння.
Результати проведеного передрейсового та післярейсового медичного огляду в обов’язковому порядку заносяться в журналі ф. №137-2/0. Журнал повинен бути, пронумерований, прошнурований, скріплений печаткою, підписаний керівником підприємства. В журналі заповнюються всі передбачені графи: прізвище, ім’я, по-батькові водія, його вік, місце роботи, дата і час проведення медичного огляду, заключення, підпис медичного працівника, який провів передрейсовий або післярейсовий медичний огляд.
При відсутності скарг, об’єктивних ознак захворювання, порушень функціонального стану організму, ознак вживання спиртних напоїв, наркотичних та інших психоактивних засобів, порушень режиму праці та відпочинку водій допускається до роботи. В цьому випадку медичний працівник ставить штамп в шляховий листівці. В штампі повинні бути вказані дата і час проходження передрейсового медичного огляду, прізвище, ініціали та підпис медичного працівника, який проводив обстеження.
Відсторонені від роботи за станом здоров’я водії направляються в денний час до територіальної поліклініки. У тому випадку, коли відсторонення водія від роботи пов’язано з тимчасовою втратою працездатності та відбулось у вечірній або нічний час, коли в поліклініці немає прийому, медичний працівник, надавши першу невідкладну медичну допомогу, пропонує водію з'явитись на наступний день до поліклініки, а у випадку необхідності – викликати лікаря додому. При цьому він видає водію довідку за своїм підписом а також робить записи в журналі амбулаторного прийому ф. 25/о. У довідці вказується час звільнення від роботи, наводяться короткі дані про характер захворювання або травми, температуру тіла, тощо. Довідка складається у довільній формі, скріплюється підписом і печаткою.
Лікар поліклініки, при підтвердженні захворювання відстороненого водія видає йому листок тимчасової непрацездатності згідно діючого законодавства. Якщо лікар визнає водія працездатним, то видає довідку про відсутність протипоказань для роботи. Допуск до роботи осіб, хворих на гіпертонію або явну гіпотонію здійснюється суворо індивідуально лише з рекомендації лікаря.
Медичний працівник раз на рік, а також при першому виявленні хворих складає списки осіб, які перебувають на диспансерному обліку із зазначенням діагнозу та коротких рекомендацій щодо допуску до роботи. Медичний працівник щомісячно підводить підсумки передрейсових медичних оглядів з аналізом причин відсторонення від роботи водіїв та доводить їх до відома керівника організації, підприємства.
Керівники підприємств щомісячно перевіряють результати передрейсових медичних оглядів, звертаючи особливу увагу на випадки відсторонення від роботи водіїв, які на момент передрейсового та післярейсового медичних оглядів знаходились в стані алкогольного чи іншого сп'яніння.
Медичний працівник несе дисциплінарну, а у випадках, передбачених чинним законодавством адміністративну, матеріальну та іншу відповідальність за якість проведення передрейсового медичного огляду та видачу заключення щодо допуску водіїв до управління транспортним засобом.
3.Організація та порядок проведення огляду на стан сп'яніння водіїв транспортних засобів при проведенні передрейсових оглядів
Огляд на стан сп'яніння водія транспортного засобу проводиться при виявленні під час передрейсового медичного огляду ознак вживання ним алкоголю, наркотичних засобів чи інших психоактивних речовин.
Якщо під час проведення передрейсового медичного огляду (при відсутності гострих запальних захворювань, а також даних про попереднє підвищення або заниження артеріального тиску), у водія виявлені відхилення в роботі серцево-судинної системи (підвищення або значне зниження артеріального тиску та інші), характерні зміни відтінків шкіри, слизових оболонок очей, склер, звуження або розширення зіниць (неадекватне освітленню), слабка або відсутня реакція зіниць на світло, а також відхилення в поведінці, які не відповідають ситуації, порушення ходи і мови, тремтіння рук, повік, запах алкоголю з рота то медичний працівник зобов’язаний провести такому водію огляд на стан сп’яніння. Відсутність такого запаху при наявності вищевказаних клінічних відхилень вказує на ймовірне вживання наркотичних засобів або токсикантів, в такому випадку потрібно більш уважно оглянути шкіру на передпліччях, на тильній поверхні кистей та стоп, внутрішній стороні стегон.
При проведенні огляду на стан сп'яніння водій, якого оглядають в обов’язковому порядку підлягає клінічному обстеженню з застосуванням функціональних проб, та спеціальних приладів і інших засобів (тест-смужок і інш.), які дозволяють виявити психоактивні речовини в біологічних середовищах (повітря, що видихається, слина і сеча). Забір крові категорично заборонений.
Факт вживання різних психоактивних речовин і стан сп’яніння, визначаються в комплексі поведінкових, вегето-судинних, соматичних і неврологічних розладів в сумі з виявленими в біологічних середовищах етанолу чи будь-якого наркотичного засобу.
Таким чином при клінічному обстеженні в першу чергу звертають увагу на особливості поведінки водія. Часто з боку обстежуваного спостерігається метушливість, підозрілість, неуважність. Під впливом психоактивних речовин також змінюються і емоційні реакції (спостерігаються ейфорія, апатія, напруженість, тривога, дратівливість, нестійкість настрою). Частіше при оглядах на стан сп’яніння зустрічаємо дисфоричні стани, які виникають на фоні алкогольного сп’яніння (реакція протесту, відмови, опозиції, погрози). В таких випадках не виключені агресивні та автоагресивні дії осіб, яких доставили на медогляд, які мають явно демонстраційний характер. Важливе значення мають особливості перебігу інтелектуальної діяльності, складність концентрації уваги, неуважність, підвищене відволікання. Корисним при цьому є застосування нескладних інтелектуальних задач (наприклад, віднімати по сім від ста, запам'ятовувати ряд чисел, називати предмети на будь-яку букву і т.д.). Важливу інформацію дає також спостереження за характером мови обстежуваного, вимовлянням окремих звуків, словосполучень, емоційною модуляцією голосу. У стані сп'яніння часто виявляються нечіткість вимови, іноді мова набуває скандований відтінок, з'являється монотонність. Зазначені особливості звичайно досить легко виявляються при проголошенні скоромовок, рахуванні вголос.
Досить часто з боку обстежуваного водія відмічається тенденція до дисимуляції. Зазвичай це проявляється у відмові або явно неправильній видачі біосередовищ для проведення аналізу на вміст психоактивної речовини (невірне продування повітря, що видихається, намагання підмінити аналіз і т. п. )
Відмічаються також випадки „нерозуміння” інструкцій, невиконання окремих функціональних проб, наміри ускладнити обстеження, контакт з медпрацівником. Реєстрація вказаних феноменів має суттєве значення, оскільки опосередковано свідчить про можливе попереднє вживання алкоголю, наркотиків чи інших психотропних засобів.
Досить характерною ознакою впливу психоктивної речовини (особливо алкоголю) є порушення ходи. Цей показник, як свідчить досвід, є високочутливим і досить надійним. Хитлива хода, розкидання ніг при ходьбі постійно зустрічається в осіб у вираженому стані сп'яніння. Варто підкреслити, що аналогічні розлади, дещо у меншому ступені, виявляються також і при легкій алкогольній інтоксикації. Для їхнього виявлення в такому випадку варто звернутися до досить надійної і простої функціональної проби: ходи із швидкими поворотами.
При проведенні проби "ходи із швидкими поворотами" обстежуваній особі пропонують зробити 5 - 6 кроків в одному напрямку, швидко обернутися навколо своєї осі і зробити стільки ж кроків у зворотному напрямку. Встановити тонкі порушення координації при легкому алкогольному сп'янінні можна також при завданнях підняти дрібний предмет з підлоги, із закритими очима торкнутися пальцем кінчика носа, звести із закритими очима кінчики вказівних пальців.
До діагностично цінних симптомів стану сп’яніння також відносяться нестійкість в позі Ромберга, особливо сенсибілізованій і поява ністагму, при погляді в бік.
Спеціальні дослідження показали, що в сукупності з іншими ознаками інтоксикації діагностичною цінністю при легкому ступені сп'яніння є такий симптом, як почервоніння склер очей. Характерно також збільшення частоти скорочень серця понад 100 у хвилину. Відомо, що в багатьох випадках при проведенні огляду в обстежуваних осіб відмічається гіперемія шкіри, зміна артеріального тиску, частоти дихання і температури тіла. Однак перераховані симптоми можуть коливатися і відображати неспецифічну реакцію обстежуваної особи. Реєстрація комплексу негативних проявів у повному обсязі, проте має немаловажне значення, оскільки на підставі правильно виявлених розладів можна зробити висновок про стійку зміну функціональної активності організму хворобливої або інтоксикаційної природи.
Після завершення клінічного обстеження і виявлення при цьому ознак вживання алкоголю або інших психоактивних речовин медичний працівник проводить дослідження біологічних рідин на наявність у них різних груп психоактивних речовин.
Медичний працівник, який проводить огляд на стан сп'яніння, в обов’язковому порядку складає доповідну записку в двох екземплярах, чітко і конкретно заповнюючи кожен пункт документу. Один примірник доповідної записки залишається у медичного працівника, другий примірник надається керівнику організації.
На підставі даної доповідної записки керівник організації має право не допустити водія до керування та/або направити його на огляд на стан сп’яніння, визначення наркотичного або токсичного впливу до відповідного медичного закладу.
В доповідній медичний працівник детально описує особливості поведінки водія, емоційний стан, його реакцію на проваджене обстеження, наявні скарги, характер протікання інтеллектуальних процесів, особливості ходи, координації рухів, стійкість пози. Важливе діагностичне значення має стан вегето-судинної сфери: колір шкіри та слизових оболонок, кількість серцевих скорочень і дихальних рухів, артеріальний тиск, звуження або розширення зіниць, зміна їх реакції на світло або взагалі її відсутність. В журналі щозмінних передрейсових та післярейсових медичних оглядів водіїв (№ 137-2/О) (додаток 4) до графи 7 “Проба на наявність алкоголю” вносяться:
а) – позитивна реакція - при наявності алкоголю у видихуваному повітрі;
б) – негативна реакція – при відсутності алкоголю у видихуваному повітрі.
При неясній або неповній клінічній картині сп'яніння, сумнівних результатах лабораторного дослідження, суперечливості даних клінічного і лабораторного обстежень, а також незгоді обстежуваного з висновком проведеного огляду на встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння, медичний працівник зобов'язаний повідомити керівника організації про необхідність направлення такого водія у відповідний медичний заклад для проведення лікарського медичного огляду на стан сп'яніння і встановлення факту вживання алкоголю або інших психоактивних речовин з додатком доповідної записки про результати контролю тверезості.
Особи, що підлягають лікарському огляду в медичних закладах, повинні бути доставлені до місця його проведення якнайшвидше, але не пізніше двох годин з моменту виявлення стану сп'яніння. При наявності різко виражених ознак сп'яніння, а також відмови обстежуваної особи від огляду, апаратного або тестового дослідження організацією складається акт про знаходження працівника на робочому місці в нетверезому стані.
Рішення про адміністративне покарання може бути ухвалене після проведення огляду у закладі охорони здоров’я відповідно до Інструкції №114/38/15-36-8 «Про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я і проведення огляду з використанням технічних засобів», затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України і Міністерства юстиції України від 24 лютого 1995 року. Зареєстрована в Міністерстві юстиції за № 55/591 від 7 березня 1995 року.
4.Методи виявлення алкоголю в біологічних середовищах організму водія транспортних засобів при проведенні передрейсових медичних оглядів.
При проведенні медичного огляду прийнято визначати наявність алкоголю або його концентрацію в слині, сечі і повітрі, що видихається.
Визначення алкоголю в повітрі, що видихається, сечі, слині або іншому біологічному середовищі організму, не дозволяє остаточно судити про ступінь сп'яніння людини. Це пов'язано з неоднаковою реакцією різних людей і непостійною реакцією однієї людини на одні і ті ж дози алкоголю, а також фазою алкогольної інтоксикації. Проте, виявлення в біологічних рідинах організму вмісту алкоголю, що перевищує ендогенний рівень, свідчить про факт вживання спиртних напоїв.
Етиловий алкоголь відзначається високою гідрофільністю і при попаданні в організм розподіляється по всіх тканинах і органах, пропорційно вмісту в них води.
В алкогольному сп'янінні виділяють фазу всмоктування (резорбції), під час якої концентрація алкоголю в тканинах організму швидко зростає, і фазу окислення і виведення алкоголю (елімінації), що характеризується тим, що концентрація алкоголю з постійною швидкістю зменшується. Проте, таке найменування фаз певною мірою умовно, оскільки окислення і виділення алкоголю починається зразу ж з моменту надходження його в кров, тобто з початку фази всмоктування.
Швидкість наростання концентрації алкоголю в крові непостійна, вона залежить від багатьох умов; кількості і міцності прийнятих напоїв, кількості і складу прийнятої до і після вживання алкоголю їжі, рівня всмоктуваності і моторної діяльності шлунково-кишкового тракту. На порожній шлунок концентрація алкоголю в крові наростає швидко і досягає максимуму через 30-80 хвилин, на повний шлунок всмоктування протікає повільніше — максимум алкоголю в крові спостерігається через 90-180 хвилин.
Окислення і виведення алкоголю відбувається повільніше, ніж всмоктування, і з більш постійною швидкістю. Тривалість цього періоду визначається, в першу чергу, кількістю прийнятого алкоголю. Потужність всіх алкогольних систем, а також часткове постійне виділення алкоголю з організму забезпечує зменшення кількості алкоголю, що міститься в організмі на 4-12 г, в середньому близько 7-10 г алкоголю в 1 годину, або зниження його концентрації в крові на 0,1-0,16‰. При високих концентраціях алкоголю в крові окислювальні процеси активуються. Зниження концентрації в крові відбувається швидше і може досягати, наприклад, 0,27‰ в годину. Окислення і виділення алкоголю підвищується також з підвищенням обміну, наприклад, при фізичній роботі, гипертермії.
Тривалість знаходження алкоголю в організмі людини обумовлена, в основному, кількістю випитого і може бути визначена з урахуванням окислення 7-10 г алкоголю в 1 годину. Наприклад, в 100 мл горілки міститься близько 40 мл алкоголю, тобто алкоголь може визначатися в повітрі, що видихається, слині і крові протягом 4-5 годин з моменту вживання напою. В сечі алкоголь може бути визначений і пізніше, оскільки у складі сечі він може знаходитися в сечовому міхурі невизначено довгий час аж до моменту спорожнення сечового міхура.
При прийомі великих кількостей алкоголю він міститься в організмі до доби і більше. При цьому в кінці до його безпосередньої дії приєднується вплив продуктів його розпаду і зміни внутрішнього середовища організму, що викликаються інтоксикацією алкоголем, наприклад такі як, гіпоглікемія і метаболічний ацидоз. Саме цим пояснюють симптоми, які спостерігаються після алкогольної інтоксикації в період, коли алкоголю в організмі вже немає: стомлюваність, спрага, тремтіння кінцівок, головний біль, пітливість, серцебиття, коливання артеріального тиску, нестійкий, а нерідко депресивний настрій.
В повітря, що видихається, алкоголь проникає з крові, дифундуючи через стінки альвеол. Співвідношення концентрації алкоголю в крові і альвеолярному повітрі постійне, воно визначається різницею щільності середовищ: крові і повітря і складає в середньому 1:2200 при коливаннях від 1300 до 3000 . Це означає, що в 2200 см3 альвеолярного повітря міститься така ж кількість алкоголю, як і в 1 см3 крові.
Вміст парів алкоголю в повітрі, що видихається, виражається в міліграмах на 1 м3 (мг/м3) і з урахуванням співвідношення щільності крові і повітря може бути орієнтовно виражений в промілле в крові. При цьому 0,1‰ алкоголю в крові відповідає приблизно 45 мг/м3 алкоголю в повітрі, що видихається.
Як правило, в повітрі, що видихається, в невеликих кількостях може знаходитися ряд органічних, так званих, редукуючих речовин, таких як ацетон, альдегіди і інш., які також як і алкоголь можуть впливати на результати дослідження при застосуванні неспецифічних до алкоголю методів.
Слід зазначити, що при дослідженні повітря, що видихається, на вміст алкоголю нерідко допускаються помилки. Частіше за все вони обумовлені неточним виконанням методики дослідження. Крім того, є, принаймні, три обставини, які впливають на результат дослідження.
По-перше, іноді помилковий результат дослідження може бути отриманий за рахунок невеликих кількостей алкоголю, що адсорбувався на слизистій оболонці ротоглотки при вживанні безпосередньо перед дослідженням спиртосодержащих ліків, які містять спирт. Це так званий фіксований алкоголь. При вживанні невеликих кількостей, наприклад, 20 крапель спиртної настоянки валеріани, алкоголь адсорбується на слизовій оболонці ротової порожнини і глотки і виділяється з повітрям, що видихається, протягом 10-20 хвилин в значній концентрації.
По-друге, помилка може бути обумовлена наявністю в порожнині рота або в навколишньому середовищі домішок редукуючих речовин. Наприклад, наявність в навколишньому повітрі в значних концентраціях ацетону, бензину, вихлопних газів і інших летючих речовин, приводить до їх вдихання обстежуваним з подальшим введенням з повітрям в реакційну камеру приладів, і спотворенню результатів дослідження. Протягом 3-5 хвилин після куріння на результати дослідження можуть впливати з'єднання вуглецю, що виділяються з дихальних шляхів.
По-третє, низька температура навколишнього середовища перетворює на конденсат спирто-повітряну суміш, яка видихається, тим самим зменшує концентрацію парів алкоголю у вимірювальній камері, що призводить до заниження результатів тестування.
Перераховані вище помилки обумовлені об'єктивними зовнішніми причинами і не є проявами несправностей технічних засобів вимірювання, але мають бути враховані операторами приладів.
В цілях недопущення помилок, які викликаються викладеними вище причинами, слід дотримуватися наступних правил:
- приміщення перед проведенням дослідження повинно бути добре провітрене; - проведення дослідження не допускається за наявності запахів спирту, ефіру, бензину, ацетону, одеколону і інших летючих горючих речовин від одягу, рук обстежуваного; - до початку дослідження запахи повинні бути усунені (наявність летючих речовин в навколишній атмосфері може бути оцінена за допомогою тих же методів і пристроїв, які застосовуються для аналізу повітря, що видихається) ;
- перед тим, як приступити до проведення проби, обстежуваного попереджають про це і питають його, про що б він хотів повідомити у зв'язку з проведенням медичного огляду; така постановка питання дозволяє отримати більш точні відомості про вживання напередодні спиртних напоїв або ліків, які містять спирт.
- проба проводиться не раніше, ніж через 15-20 хвилин після вживання спиртних напоїв, прийому ліків, що містять спирт, полоскання рота дезодорантами.
- температура навколишнього середовища не повинна викликати випадання конденсату (пара з рота)
Найбільш простим і доступним для використання є дослідження алкоголю у видихуваному повітрі методом Рапопорта.
У дві чисті сухі пробірки наливають по 2 мл. дистильованої води. В одну із них опускають піпетку із вузьким витягнутим кінцем і обстежуваний видихає повітря через неї на протязі 30 секунд. При проходженні через воду алкоголь, який знаходиться у видихуваному повітрі швидко розчиняється у воді, і потім його наявність визначають за допомогою хімічної реакції.
В дві пробірки обережно добавляють по 15 капель концентрованої сірчаної кислоти, а після по 1-2 каплі 0,5% розчину марганцевокислого калію. Результат дослідження оцінюємо на протязі 2 хвилин. Якщо на протязі 2 хвилин розчин не змінить колір в порівнянні з контрольним, екзогенного алкоголю в організмі обстежуваного не має. При повному або частковому освітленні розчину пробу повторюють через 10 –12 хвилин.
Повне освітлення розчину на протязі 2 хвилин, свідчить про наявність екзогенного алкоголю у видихуваному повітрі.
Більш чутливими і точними в порівнянні із пробою Рапопорта є методи які проводяться за допомогою газових аналізаторів. Для визначення алкоголю в повітрі, що видихається можуть бути використані лише дозволені Міністерством охорони здоров`я України газові аналізатори повітря, що видихається (якісні і кількісні алкометри) і різні варіанти експрес-тестів сечі.
Одним з таких газових аналізаторів є спеціалізований прилад для визначення концентрації парів етанолу в повітрі, що видихається „АЛКОНТ 01 су”. При використанні даного приладу наявність алкоголю в крові досліджуваної особи визначається непрямим методом – вимірюванням концентрації парів спирту в повітрі що видихається. Видихуване повітря (проба) поступає в сенсорний зонд через мундштук індивідуального використання. Мундштук виключає проникнення безпосередньо на газовий сенсор вологи у вигляді крапель, чи механічних частинок. Збільшення електропровідності чутливого елементу первинного електронного перетворювача (напівпровідникового газового сенсора) пропорційно концентрації етилового спирту в повітрі (мг/м. куб.) фіксується мікро-ЕОМ, яка обробляє електричні сигнали і видає результати в цифровому вигляді в одиницях проміле (‰), відображаючи вміст алкоголю в міліграмах в мілілітрі крові (мг/мл). Остаточний результат виводиться на індикатор і дублюється світінням відповідного світлодіоду вертикальної лінійки.
Факт вживання алкогольних напоїв (стан легкого ступеню алкогольного сп'яніння) фіксується при встановленні показань приладу від 0,6‰ (включно) і вище, з врахуванням погрішностей. Встановлення показань від 0,5‰ (включно) і вище супроводжується подачею звукового сигналу і світінням відповідного світлодіоду лінійки. Показання приладу 03‰ чи 0,4‰ супроводжується тільки світінням відповідного світлодіоду лінійки.
Електронні індикатори контролю тверезості, як і аналогічні портативні прилади, можуть бути використаний тільки як технічний засіб для попереднього визначення наявності алкоголю в повітрі, що видихається.
5.Методи виявлення наркотичних речовин у біологічних середовищах водіїв транспортних засобів при проведенні передрейсових медичних оглядів
Зовнішні ознаки, які виявляються в особи, що вживає наркотичні і психотропні речовини, не завжди є абсолютними показниками. Вони можуть свідчити про зовсім інші розлади. Для того щоб визначити чи знаходиться особа під впливом тих чи інших наркотиків можуть бути застосовані експрес-тести. Тест-системи, які засновані на методі іммунохроматографічного аналізу дозволяють у польових умовах, при відсутності можливості проведення лабораторної діагностики, протягом декількох хвилин спростувати або підтвердити навіть одноразове вживання наркотичних засобів чи психотропних речовин.
Надійність тестів багаторазово підтверджена дослідами, що проводилися у провідних науково-дослідних інститутах. Вірогідність тестів, при дотриманні інструкцій досягає 100%.
За допомогою тестів визначається майже весь перелік наркотичних засобів і психотропних речовин, які вживаються у даний час в Україні.
Так, наприклад, „Іммуно-хром-5-мульти-Експрес” (дозволений Міністерством охорони здоров`я України) дає можливість одночасно виявити в сечі людини амфетамін, маріхуану, морфін, кокаїн та метамфетамін.
|